В Туркменістані розташовані Ворота пекла

Це утворення, розташоване біля колишнього туркменського села Дарваза - справа людських рук. На початку 70-х років геологи виявили перспективне родовище газу (в Туркменістані вони взагалі не рідкість). Почалося буріння і видобуток, але в ході роботи геологи натрапили на "сюрприз": підземну печеру. У неї провалилася бурова вишка, обладнання та транспорт, але, на щастя, жертв не було.
 Звичайно ж, з отвору в землі почав струменіти природний газ. Щоб місцеві жителі не отруїлися шкідливими сполуками, було вирішено цей газ підпалити в розрахунку на те, що він скоро вигорить і потухне.
 Однак, кратер не згас до сих пір, і навіть не збирається. Ширина кратера становить 60 метрів, глибина - 20. Зловісне яскраве полум'я висовує з нього свої "пальці" і вдень і вночі - але якщо вдень це якось не чіпає, то в темний час "Ворота пекла" проявляють себе у всій красі: каверна виглядає так, ніби зійшла у плоті і в кольорі з середньовічної гравюри. Газ йде з пір землі, розділяючись на сотні палаючих різновеликих факелів. У деяких факелах язики полум'я досягають 10-15 метрів у висоту. Кратер отримав відповідну назву "Ворота Пекла" і перетворився в одну з туристичних пам'яток. Подивитися на вхід в пекло приїжджають тисячі туристів: їх інтерес підігріває поки ще не виконаний указ президента Туркменістану про необхідність засипати вогняну яму.
 Цікаво, що неподалік знаходяться ще два подібних провали аналогічного походження. Ці кратери не горять, напір газу тут набагато слабкіший. На дні одного з кратерів пузиряться рідкі грязі світло-сірого кольору, на дні іншого - міцний розсол дивовижного бірюзового відтінку.

Джерело http://www.geograf.com.ua/interesting-facts/966-v-turkmenistani-roztashovani-vorota-pekla

Вчені знайшли 12 типів веселок

Французький метеоролог Жан Рікар запропонував нову систему класифікації веселок. У ній 12 типів, і вона дозволить навіть далекій від науки людині зрозуміти, за яких атмосферних умов виникає веселка. Про це з посиланням на доповідь, яка прозвучала на конференції Американського геофізичного союзу повідомляє National Geographic.

Далеко не завжди веселка складається з семи смужок різних кольорів (від червоного до фіолетового). Іноді над першою видніється друга, менш яскрава, з кольорами в зворотному порядку, іноді в середині зустрічається темна смуга, іноді відсутній один або кілька кольорів.

Стандартні класифікації веселок спираються на розмір крапель дощу, з яких утворюється дане природне явище: чим більше краплі, тим яскравіші кольори. Інший спосіб заснований на обчисленнях висоти Сонця над горизонтом.

Щоб врахувати все розмаїття веселок, Жан Рікар (Jean Ricard) і його колеги зібрали сотні зображень і розбили їх на 12 груп, залежно від яскравості шести основних кольорів, інтенсивності темної смуги Олександра між первинною і вторинною веселками, а також відсутністю того чи іншого кольору . Наприклад, один з типів веселки позбавлений зеленої смуги, інший - синьої та фіолетової, третій же має лише синю та червону смуги.

За словами Рікара, його система настільки проста, що будь-хто, побачивши веселку, відразу віднесе її до потрібного класу і зрозуміє, що відбувається в небі. Туманна червона веселка, наприклад, виникає тільки на сході й на світанку з крихітних крапель дощу.

Рікар також зазначив, що вивчення веселок допоможе в пошуках позаземного життя: ознаки цього погодного явища в атмосфері екзопланет, на його думку, говорять про наявність там води і, можливо, життя.

Джерело http://www.geograf.com.ua/news/3358-vcheni-znajshli-12-tipiv-veselok